Трохи лірики та аналітики...
Під час довготривалого користування Opel Omega A C20NE в мене виникають різні думки. Хоча майже 10 тис.км ще не показник, щоб робити якісь висновки, цього буде явно замало. Цей автомобіль, по суті, перша моя машина (мав ще ТАЗ-зубило 2 тижні) і нормально їздити я почав саме на Омезі: великій, просторій, габаритній машині бізнес-класу. Я собі уявляю: яка це була „бомба” у тому далекому 1988 році, коли вона зійшла з конвеєра. Недаремно Омега отримала титул „Автомобіль 1987 року”. І от пройшло вже 18 років, а я від машини отримую ще той кайф! Ясно, це все забудеться коли поїздити на Кемрі, Ауді А8 або Лексусі. В нас в Тернополі, серед сірої маси ланосів-сенсів, волг-таксі, нових японців і стареньких фордів, Опель Омега достойно виглядає. Я б сказав – це ще не найгірший варіант. На дорогах поважають, не підрізають, деколи дають дорогу. Може, через габарити, по місту важко їздити, але коли виїжджаю на трасу за місто – це саме задоволення. І мені пофіг, що в мене виє задній міст і цей звук заважає нормально слухати музику, Омега створена для таких поїздок по заміських дорогах. Ці 1750 кг. чистої ваги автомобіля перетворюють будь-яку поїздку в задоволення. Дай Боже здоров’я тим конструкторам і інженерам, що працюють, як негри на тростникових плантаціях на заводі в Адама Опеля в славному місті Руссельхайм. Машина дійсно зроблена на славу і ззовні чимось нагадує рівномірно розтягнутий Kadett E: ті самі округлі форми, фари, задній багажник з бампером...
Що приємно, це те, що навіть 18-ти річна Омега достойно виглядає з тими автомобілями, що зараз сходять з конвеєрів заводів країн колишнього СРСР. Це і по зовнішньому виді, технічних характеристиках, а салон Омеги – це щось неймовірне: все зроблено просто, доступно і на совість. Інженерна думка працівників заводу Опель працює в декілька разів продуктивніше ніж в головах інженерів радянського зразка, які думають що Лада Калина – це хіт 21 століття і він буде на конвеєрі ще до 2048 року. Навіть якщо порівняти однакові Е-класи машин: Волгу та Омегу, то я з жалем в серці дивлюся на 18-ти річну Волгу, в якої все відвалюється вже по 4 колу. Просто немає зараз „свіжих” Волг тих років. Навіть десятирічна Волга поступається 20-ти річній Омезі по всіх характеристиках, починаючи від компресії двигуна, корозії і закінчуючи станом салону. Це я пишу, для того, щоб було зрозуміло, що старий іноземний автомобіль буде кращий від вітчизняного і те покоління, яке виросло на Жигулях і твердо всіх переконувало у їх якості та надійності, зараз їздять на іномарках, нехай і недорогих і старих. Тому при виборі своєї машини я і керувався принципом, що краще ремонтувати рідше і дорожче, ніж часто і дешево (по співвідношенні це вийде однаково).
За 3000 доларів США серед доступних категорій іномарок можна виділити 2 виробника: Форд і Опель. Їх я і шукав. Це ті виробники, машини яких дуже широко представлені на нашому ринку. Дуже багато нових і старих запчастин можна знайти на розбірках або магазинах. Пригадую слова одного механіка, коли я поламався під Львовом у селі Наварія біля Пустомит і мене притягнули на СТО, щоб поремонтувати. Він підняв голову з-під капота якоїсь іномарки, витер брудними руками чоло, подивився на мене, потім на мою Омегу і сказав: якби не Форд, то Опель був би найгіршою машиною. Той вислів я не забуду ніколи. Я тоді навіть задумався над цим. Потім вже мені говорили, що Опель це не з найкращих марок, через що і така дешева. Справді, Опель по ціні і роках випуску прирівнювався до зубил. Я, в принципі, не маю з чим порівняти Опель, тому нічого не можу сказати про це (перед купівлею Омеги я вибирав між Форд Сієрра 2.0і 16 клапанів з кузовом седан з газовою установкою 1990 року випуску в тому самому ціновому діапазоні). Можливо, зараз під маркою Опель з конвеєра сходять нормальні машини, але психологія людей щодо бренду Опель залишилася ще з тих часів, не дуже поважають її. Я читав, що після Великої Вітчизняної Війни у 1945 році, коли радянські війська залишали землі переможеної Німеччини, під наказом Сталіна було вивезено все обладнання та устаткування заводу Адама Опеля з міста Руссельхайм. І в Москві з усім цим обладнанням побудували автозавод АЗЛК, де почали виготовляти „Москвичі”, які дуже були схожі на німецькі аналоги Опеля. І зараз чую від людей, що престиж автомобілів Опель такий, як у нас автомобілів „Москвич”. Просто це говорять люди які ніколи не їздили на Опелях. Головний їх аргумент – це те, що Опелі швидко гниють. Мені навіть доводилося чути такий афоризм: якщо Опелем виїхати в тиху місячну ніч в відкрите поле, виключити двигун і музику то можна почути, як він гниє.
Моя Омега була битою
. Удар прийшовся в передню частину автомобіля, через що погнулися два крила і капот. Крила вирівняні та пофарбовані погано, це зразу кидається у вічі. Капот купили на розбірці, по кольору він відрізняється від кузова. Зазори виставлені непрофесійно. Радіатор також постраждав, весь у дірках, які я потім довго і нудно запаював. Задні пороги здолала корозія. Це вже стає видно з-під пластмасових накладок. Всі двері, одні більше, інші трохи менше знизу з внутрішньої частини гниють страшною силою. За пороги я взагалі мовчу. Вони покриті вже пару разів фарбою, але видно, що вона не в силі зупинити хімічний процес. В салоні порипує пластмаса на ямах. На стелі оббивка вже вилазить з-під кріплення і підло звисає над головою. Світиться „лампочка щастя”, погано включаються 1 і 2 передачі КПП, пасажирське крісло зламане і спинка гойдається, як карусель. Тканина на кріслах пропалена сигаретою в 2-х місцях. Глушник вже майже перегорів, на ньому є дірки і через те мій Опель часто плутають з дизелем. Потріскав патрубок (гофра), що йде від повітряного фільтра до двигуна (я вже замучився перемотувати його скотчем) і зламався антихлопковий клапан, до якого і кріпиться той патрубок. Вже 2 рази міняв корінний сальник колінвала, а масло як текло, так і продовжує текти (після того як перейшов з півсинтетики 10W40 на мінеральне 15W40 текти стало менше). Стоять якісь дибільні шини 205/70R14
, на яких Омега виглядає, як корова. Хотів би я подивитися в очі попередньому власнику цієї машини, коли він їх купував. На зиму буду їздити на 185/70R14, а наКоли йде дощ, то в багажнику стає мокро, я там підстелюю поліетилен, а потім виливаю з нього воду. А коли йде сильний дощ, то вода капає на ноги передньому пасажиру. Колись спробував подивитися на дно, підняв трохи ковролін, а там мокро і волого. Вікна дуже сильно потіють. Їду, як в акваріумі і з відкритим вікном. Виття заднього моста починає діставати. Виє таким глухим звуком, як той вовк, коли йому було холодно з м/ф „Жил-был пёс”. Передні амортизатори так і надалі покриті маслом, течуть, але ніби ще свою функцію виконують.
Звичайно, це все вирішується за допомогою вкладень у вигляді $$$. Якщо будуть дозволяти фінанси, то після зими планую зайнятися машиною: трохи освіжити, поварити, пофарбувати...
Але, не зважаючи на все це, я люблю цю машину. Чесно. Отримую саме задоволення, коли сідаю за кермо. Просто не хочеться брати до уваги всі її недоліки і просто забути на все про світі, принаймні коли сидиш за кермом. Ці приємні миттєвості створені для відпочинку і отримання насолоди від життя.
, крім електродзеркал 
