Дійшовши 67 бакена я зрозумів ,що мав на увазі Микола Васильович коли увіковічив ці рядки
Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь, идет или не идет его величавая ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла, и будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длину, реет и вьется по зеленому миру. Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с вышины и погрузить лучи в холод стеклянных вод и прибережным лесам ярко отсветиться в водах. Зеленокудрые! они толпятся вместе с полевыми цветами к водам и, наклонившись, глядят в них и не наглядятся, и не налюбуются светлым своим зраком, и усмехаются к нему, и приветствуют его, кивая ветвями. В середину же Днепра они не смеют глянуть: никто, кроме солнца и голубого неба, не глядит в него.
Н. В. Гоголь
З правого берега мені відкрилась Трипільська ДРЕС та місто Украінка,з лівого-селище Кийлів...
Але самим дивним для мене було те,що я не бачив берегів....Переді мною було тільки море...Море води і все!!!
Жодного бакена в полі зору!!!Я встав у повний зріст-але це,теж не допомогло!Ніяких опізнавальних знаків.
Попросивши екіпаж роззирнутись-те ж саме.Ніхто не вгледів жодного знака/бакена то що...
Розкривши на колінах лоцію,трохи поміркувавши я зрозумів,що потрібно йти трохи лівіше Трипілля тримаючись на Украінку і я вийду в район 80бакенів
Ще поміркувавши,таки пішов міляками тримаючись вищевказаних орієнтирів.Швидкість пересування при 4тик. обертів приблизно 20км/год.
Команда мене підтримала і через деякий час я вийшов до судового ходу на траверзі Украінки.
Було вирішено вийти на берег одного з островів перед Украінкою ,щоб розім'ятись і похарчуватись)Трипільська ДРЕС не перестає працювати навіть в свята)
Острів прийняв нас гостинно,на ньому був причал і...не було сміття.Респект жителям Украінки...
Трохи розім'явшись,знову лоцію на коліна і...продовжуємо подорож...
Те що мене чекало вище по Дніпру перетворилося на сторінки з казки Кіт у Чоботях,та Попелюшка...
Правий берег (Козин)в районі сотих бакенів представляє собою зАмки.
Да-да.Це не алегорія.Справжнісінькі казкові замки!Такої стильної будови,не мав навіть ВІктор Хведорофич.Одним словом Межигір'я відпочиває...
Одна за однією,будови змагалися в архітектурі,та вичурності форм.Був навіть скромний будиночок з чотирьох поверхів у вигляді кемпера-такий собі квадратів на 500))
Українська Венеція-зразок сучасного смаку та зодчества.Приємно,коли прості Українці мають змогу будуватись в Конча-Заспа,та прикрашати своїми фантазіями береги Дніпра.Дай Боженька здоров'я,хазяям будиночків,та їх прислузі!)
Світлин цієї вишуканості нема-вибачайте!)
В той же час,острівна частина лівого берега,була повністю окупована такими ж "власниками" будівль "хто у що гідний"-типу мене.Стоять сім'ями,з катерами,прутами,вудками,дітьми,собаками,палатками та ін., по всьому берегу до самих дач під назвою "Вишеньки".
По тому Лівий берег заселений дачами пересічних,а правий берег пустує і на ньому відпочивають рибаки,та любителі сонця та вогнища)
Човен йшов з постійними обертами двигуна-ми розглядали природу і береги,а вони споглядали на нас-інколи обмінюючись помахами рук.
Так незчувшись я підійшов до славетного,древнього міста Києва.Бувши сам Киянином,шануючи і кохаючи рідне місто-воно мені знайоме з твердого грунту і ще ніколи я не підходив до нього по воді.
Мені відкрився чудовий вигляд на Корчувати і Будіндустрію-також видно шмат Південного мосту...
Тут починалась сама небезпечна ділянка.Я не знав меж судового ходу,в якому прольоті мостів він є.Тому лоція з рук не зходила і я постійно був уважний,озираючись на те,що потрібно було розходитись з зустрічними і попутними суднами.
Отак виглядає Південний міст з води.(фото зверху вниз річки)
Пройшовши Південний міст відкривається вид на Архітектурний ансамбль Києво Печерської Лаври
Навряд чи можна пройти повз легендарні рядки...Пам'ятник птаху
http://www.astreyaki...serediny-dnepra
що долетів до середини Дніпра знаходиться на одному з биків старого мосту Патона.Перед ним зазвичай розвертаються прогулянкові пароплави.Світлину не робив)
Редкая птица долетит до середины Днепра!
Пышный! ему нет равной реки в мире. Чуден Днепр и при теплой летней ночи, когда все засыпает — и человек, и зверь, и птица; а Бог один величаво озирает небо и землю и величаво сотрясает ризу. От ризы сыплются звезды. Звезды горят и светят над миром и все разом отдаются в Днепре. Всех их держит Днепр в темном лоне своем. Ни одна не убежит от него; разве погаснет на небе. Черный лес, унизанный спящими воронами, и древле разломанные горы, свесясь, силятся закрыть его хотя длинною тенью своею, — напрасно! Нет ничего в мире, что бы могло прикрыть Днепр. Синий, синий, ходит он плавным разливом и середь ночи, как середь дня; виден за столько вдаль, за сколько видеть может человечье око. Нежась и прижимаясь ближе к берегам от ночного холода, дает он по себе серебряную струю; и она вспыхивает, будто полоса дамасской сабли; а он, синий, снова заснул. Чуден и тогда Днепр, и нет реки, равной ему в мире! Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь, идет или не идет его величавая ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла, и будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длину, реет и вьется по зеленому миру. Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с вышины и погрузить лучи в холод стеклянных вод и прибережным лесам ярко отсветиться в водах. Зеленокудрые! они толпятся вместе с полевыми цветами к водам и, наклонившись, глядят в них и не наглядятся, и не налюбуются светлым своим зраком, и усмехаются к нему, и приветствуют его, кивая ветвями. В середину же Днепра они не смеют глянуть: никто, кроме солнца и голубого неба, не глядит в него. Редкая птица долетит до середины Днепра! Пышный! ему нет равной реки в мире. Чуден Днепр и при теплой летней ночи, когда все засыпает — и человек, и зверь, и птица; а Бог один величаво озирает небо и землю и величаво сотрясает ризу. От ризы сыплются звезды. Звезды горят и светят над миром и все разом отдаются в Днепре. Всех их держит Днепр в темном лоне своем. Ни одна не убежит от него; разве погаснет на небе. Черный лес, унизанный спящими воронами, и древле разломанные горы, свесясь, силятся закрыть его хотя длинною тенью своею, — напрасно! Нет ничего в мире, что бы могло прикрыть Днепр. Синий, синий, ходит он плавным разливом и середь ночи, как середь дня; виден за столько вдаль, за сколько видеть может человечье око. Нежась и прижимаясь ближе к берегам от ночного холода, дает он по себе серебряную струю; и она вспыхивает, будто полоса дамасской сабли; а он, синий, снова заснул. Чуден и тогда Днепр, и нет реки, равной ему в мире!
Н. В. Гоголь
Самий складний для проходу Метро міст.Під ним поворот судового ходу і некисла течія.Світлина Дніпровських круч цього місця-присутня.Лаврська дзвінниця та станція метрополітену Дніпро.(вибачаюсь за якість та відстань-але обити світлини мав можливість на ходу,та тільки з судового ходу)
Пройшовши під пішохідним мостом човен опиняється перед серцем Києва.Його древньою частину Подолом.
Дивиться на Київ Андріївська церква....
Колись саме тут жив і працював!))Кирило Кожум'яка-той що переміг останнього Змія.)
Саме тут хрестив св.Володимир.
Саме сюди лила свої сльози з ясних очей Ярославна.
Насолоджуючись краєвидами природи та рідного міста,я та екіпаж впевнено вів човна до кінцевої мети подорожі.
Зрозуміло,що не всі члени екіпажу були посидючими і уважними.Деякі з них плигали та скакали по всьому човну і час від часу намагалися розтопити суворе серце капітана.Намагання було одне-сісти на румпель та покерувати плавзасобом.
І таки не стрималося батьківське серце і підростаюче поколіно було допущене до керування)
Подорож добігала кінця...І вже майже перед самим перетином судового ходу і заходом в затоку Собаче Гирло 169 бакеном-заглух двигун!
Закінчилося паливо...
На подорож у 80км та 4 години пішло 12літрів 95 бензину...
Дозаправившись-зайшли в затоку і пришвартувались до бона в рідному яхт-клубі "Оболонь".
Екіпаж та капітан судна зійшли на берег і...обнялися!))
Враження від подорожі...
Безмежні!!!
Дніпро,Київ,природа,пригода-просто переповнює.І навіть зараз,коли пройшло майже неділя по часу,я під впливом...
Розтрати-мізерні.
АВто(Джимнік) до берега бере 11л пального(105км.)
Двигун Сузукі 20 л.с-взяв 12л в обкаточному режимі на 80км. по воді.
(я вже зробив перше ТО і бігав назад до Гусинців на повному ходу(5400об.)-ті ж 12л. палива та 2години)
Порівняно з автомобілем-катером йти цікавіше.Нема міськіх корків,світлофорів.Київ від початку Оболоні до Харківського пройшов за півгодини)
Навіщо вся ця затія.
Підростаюче поколіно,народжене на березі Дніпра-повинно вміти по ньому ходити!!!Колись,мій Тато(у1983році) придбавши гумового човна Омега,зробив мені з братом круїз від Вишгорода,до Подолу.Та поїздка мені пам'ятна,кожна мить перед очима!
Ще одне навіщо-цікавіше пересуватись човном чим авто,коли температура повітря в Києві не опускається нижче +40...
Ще одне навіщо.Відпочивати-теж потрібно!
Може щось згадаю...добавлю,підправлю...
А поки що...все!
ЗІ Розумію,що УОК зовсім не мореманській і зрозуміти мене важко,але ж треба наповнювати змістом форум,щоб не виникало отаких тем
http://www.opel-club...hivaet-ne-luch/
Юстас, эт шож получается? Весь путь сидеть в пол оборота у мотора держа ручку? :huh: А кресло впереди с рулём нельзя сделать?
Якби це так пояснити...Поки що,до керма з кріслом я "не доріс".Це інші кошти.
Южанки були з керуванням кермом...Але мені подобається саме румпельне керування.Лодка називається в народі "Мітла".І сидиш ти керуючи держаком мітли))
Сидиш рівно,у півоберта не потрібно.
Велосипед теж без крісла-ніхто не жалкує)
Изменено: Юстас, 10 Май 2016 - 14:14
Почитавши "як керманич ледь не заблукав", то може є сенс користуватись тенікою? Закинути їх в навігатор, там і маршрут була можливість прокласти...
