В ранкову пору чи у тишу вечорову
Я вулицями Києва іду і, ніби знову,
Торкаюся історії руками,
Веду розмову мудру із князями:
***
Із Києм, Діром і Аскольдом, і Олегом...
Їх імена, неначе обереги
Для тебе, Києве - і нині, і в віках.
Княгиня Ольга з Святославом на руках,
***
Що рідну землю змалку захищав,
Князь Володимир, Мудрий Ярослав
Нас наставляють з глибини століть,
Як рідною землею дорожить.
Доброго всім...
Якось в розмові з Ламбрускою проскочило слово Трахтемирів та Рожена криниця...Я й гадки не мав,шо буду мати стільки пригод навколо ціх двох назв.
Починалося все напрочуд гарно і невимушено.Зайшовши після розмови в нет,я почитав відгук про подорож суходолом до так званих "місць сили".
Я не віруючий і мене завжди цікавила-історична частина будь якого місця,що вирішив відвідати.
Назва(і місце) "Рожена криниця"-мене зацікавила саме своєю історичною значущистю.
Розгорнувши мапу,я виявив що це місце можна відвідати за допомогою мого човна.Сама криничка знаходиться на Дніпровському крутому правому березі-приблизно в 2 км. від урізу води та в 3 км. від с.Бучак,що знаходиться на березі Канівського вдсх.
Так,як в мене видався тиждень для відпочинку,а виловлену з Дніпра рибу стомився їсти у смаженому,копченому,вареному,вяленому вигляді...Було вирішено розвіятись і на Казанці з булями+20л.с.Сузука сходити набрати в криничку води...
Ну що тут такого пройти 25км водою туди,а потім назад???Моя наівність мені мало не коштувала!!!Але за всім по порядку...
Попередження
1.При перебуванні суден на водосховищі за штурмових умов судноводії зобов'язані пітримувати регулярний радіозв'язок з судновласником та беззастережно приходити на допомогу,якщо вона потрібна іншим судам.
2.За раптової появи сильного вітру суднам необхідно стати на якір;розчалити склади суден.Після розміщення повідомити про своє знаходження судновласнику.
Піднявшись ранком 25 серпня 2016року,поснідали,взяли з собою провіант,трохи недрібних національних купюр,п'ятилітрову бульку щоб набрати з кринички води...,екіпаж в складі капітан,Ламбруска,синаш Сашко(як виявилось пізніше-це був не весь екіпаж нашого човна)-вийшов від Спасо Преображенської церкви в с.Гусинці до селища Бучак.
Трохи гуляв вітерець,що зганяв невеликі бурунчики з хвиль.Ми в гарному настрої йшли лівим берегом на гліссері і в районі острова св.Апостола Андрія почали перетинати водосховище в напрямку селища Трахтемирів...
І тут-дунуло!!!(як я взнав пізніше вітер набрав сили 14балів!!!)
Човен знаходився якраз посередині водосховища.Піднялася хвиля і підкрався п..здец.Стати проти хвилі не можу-починає заливати в транець.Помпа качає воду з човна безупину.Пробував спастись йти по хвилі-теж заливає через транець...
Одним словом-"Отче Наш",згадується в такі хвилини навіть невіруючими.Робити нічого-я напівшляху до правого берега і напрямок вітру такий,що мені немає змоги йти в зворотньому шляху на лівий берег.Ну що ж хитаємось боком до хвиль і думка тільки одна,щоб не залило.Стежим екіпажем за напрямком хвиль-правильно розміщуємось в кокпіті і таки потихеньку чалапаєм до правого берега.Хвиля висока,але коротка в півкорпуса човна.Якщо ставити човна носом до хвилі,то носа підкидає і черпає воду кормою...
Екіпаж в спасжилетах.Стрьомно але ніхто не кіпішує.Одним словом йдем боком до хвилі...
І тут!!!
Сашка кричить-"Тату-уж!!!"
Озираю палубу-на ній дійсно крутиться плазун.Отакої!!!Їхав гад "зайцем",а як почало на хвилях несамовито підкидати-виліз!
Жіноча частина екіпажу мовчки зняла свій гумовий чобіт ,загнала в нього ужа і викинула плазуна за борт...
Правий берег все ближче і ближче,але мені від цього не легше.Берег крутий,а біля нього хвиля більша-зрозуміло,міляка...
Викидаємось на міляку біля берега.Двигун чиркнув гвинтом грунт за 50м. від берега.Екіпаж по команді покинув човен,я ж плигнувши по пояс у воду шукаю можливість заякорити човна,щоб не розбило об каміння на березі...
Знайшовши місце для штормстоянки човна-затоптую якір прив'язаний до носа в муляку,а корму вітер заганяє в очерети.
(вибачаюсь за якість- з телефона.Довжина човна4м.60см.Сила вітра така,що очерет ліг!)
Хм...Перша година дня...Заподорож на Рожену(та й всі інші) криницю мжна забути.Чекати поки стишиться вітер мінімум до сьомої вечора.Хоча інтернет погода не радує,екіпаж на березі повеселішав,скидає одяг,викручує,розвішує на грушці дичці.
Жіноча частина екіпажу готує перекус,а я роззираюся по мапі,на який це берег нас викинула доля???
Оце так диво!!!
Нас викинуло на Трахтемирів!!!!
Одразу ж на березі знаходимо встановлений Президентом Ющенко пам'ятний хрест!
На пам'ятці прикручена табличка.Саму пам'ятку гарно здаля видно при підході до берега.
Моєму здивуванню немає меж!!!
Це було саме привабливе місце на березі куди викинутись впродовж пари км. з точки зору штормової погоди,підходів до берега.
Але те,що я опинюсь в серці колишньої козацької столиці-я навіть мріяти не міг.
За Трахтемирів можна почитати будь де,але більш за все мені подобається цей...
Теперь немного о Трахтемирове, и что, собственно говоря, там привлекает настоящих ценителей истории и природы. Это село расположено на крутом правом берегу Днепровской возвышенности, образованной изгибом в виде полуострова напротив г. Переяслав-Хмельницкий на территории Черкасской области. С 1994 года на этом полуострове действует государственный историко-культурный заповедник «Трахтемиров» , где практически в первозданном виде сохранилась флора и фауна региона.
В былые временна поселок Трахтемиров — был одной из казацких столиц, которая представляла собой исторический уездный городок с монастырем. Этот монастырь был построен на месте разрушенного татарами Зарубского монастыря ориентировочно в 1147 году. Во времена Киевской Руси на этом месте был летописный древнерусский город Заруб. А еще раньше в незапамятные времена - неприступная скифская крепость с высокими валами.
Позже по указу 1578 года король Речи Посполитой Стефан Баторий, учредив реестровое казацкое войско, «даровал запорожским казакам город Терехтемиров с монастырем и перевозом» в Киевском воеводстве. Здесь размещались их зимние квартиры, арсенал, а также был организован госпиталь и приют для раненых, искалеченных и старых одиноких казаков. Была построена также и Трахтемировская крепость, ставшая неформальной казацкой столицей - тут выбирали гетманов, принимали послов и др. Примечательно, что Петр Колнашевич-Сегайдачный сделал Трахтемиров своей столицей. В 1637-го году козаки потерпели сокрушительное поражение от М. Потоцкого в бою под Кумейками после чего Трахтемиров был разрушен и передан в управление польским комиссарам и в последствии стал наследственной собственностью польский панов. Но во времена освободительной войны под предводительством Б. Хмельницкого город вновь переходит к козакам и становиться важной тыловой базой, здесь храниться провиант и порох. Так же тут проводяться собрания козацкой старшины и выбирались полковники и гетьманы.
Однако в 1665 во время подавления одного из восстаний город и монастырь были разрушены. На окраине села сохранилось казацкое кладбище, а на месте монастыря в урочище Церковщина установлен крест. В лучшие времена в этих местах проживало до 30 тыс. человек, которые вели разнообразное хозяйство – выращивали зерновые культуры, занимались пчеловодством, рубили и сплавляли по Днепру лес, охотились и др. Примечательно, что на берегу реки находиться хорошо известный местному населению – казацкий дуб. Гооворят, что он один из немногих уцелевших свидетелей эпохи расцвета Трахтемирова. Его не срубили в свое время по той причине, что его ствол начал «ветвица» очень низко к земле и его видимо посчитали не особо пригодным для древесины. Теперь красивый исполин стоит не далеко от местного пляжа, молчаливо хряня историю края.
Сегодня же Трахтемиров представляет собой небольшое село, с разбросанными по холмам домами, многие из которых уже пустуют. По данным старожил, сегодня в Трахтемирове прописано только 2 жителя, остальные по факту являются дачниками.
Мені,як випускнику академії Петра Конашевича-Сагайдачного ніколи й на розум не приходило,що колись потраплю до цього місця,а зважаючі на обставини і взагалі дивина!!!
За пам'яткою багато хрестів,-кладовище похованих козаків,а трохи по під горою я побачив піч з двома обгорілими димовими трубами що стриміли в небо.
Вирішив піднятись,оглянути.Знову здивуванню немає меж!
Виявляється,згарище-це все що залишилося від колись елітної споруди з дерева в готичному стилі,більш відомому як мисливський будиночок Бакая....(Все розумію-буржуй,ворюга чи ще щось там!Чим споруда завинила?Навіщо палити???ДЕБІЛИ!!!!)Здогадувався,що це зегарище,славнозвісний будиночок,але до кінця не вірив.
http://ck.ridna.ua/2...lovy-naftohazu/
Жіноча половина,що залишилась на хазяйстві,та назирати за човном-маякнула,що є "незрозумілий прибулець".
Спустившись до берега,неподалік нашого тимчасового "табору" виявив чолов'ягу,що лежачі на карематі вирізав ножичком "куклу Вуду"...
З розумінням відношусь,до народу що відданий будь якому культу чи окультизму,і що саме такі "знакові" місця їх притягують...
Розпитавши незнайомця "де,що,коли" в даній місцевості...,Сашко з Ламбрускою відправились в селище в пошуках молока.Я ж залишився на березі,щоб весь час контролювати човна.Хвиля не стихала і у випадку якихось непередбачених обставин потрібно бути поруч з човном.
Сам не був,але мені теж можна порозглядати світлини.
Отака вивіска до ландшафтного парку Трахтемирів
Саме селище має декілька десятків дворів Найближчий гамазин/осередок цивілізація знаходиться в селищі Великий Букрин.
Типовий сучасний будиночок Трахтемирова.
Все доглянуто оброблено.
В дворищах паркани відсутні.Прохід закриває просто палка...Наівно,довірливо,чи може таки нормально,як це було колись в наших предків.Двері зачинялись просто колочком...,щоб вітер не відкрив...
Таки вигукавши когось з хазяїв садиб,розпитавши зрозуміли,що потрібно повертатись до мене.Найближча корова(як і гамазин) з молоком у Великому Букрині. Та й нехай...)
Дочекавшись вечора,-близько сьомої я насилу вирвавши якір з грунта подав свій парахєд "під погрузку".Вітер стишився зовсім трохи,але хвиля була ще високою,було стрьомно.Треба йти до дому-ночувати в Трахтемирові ніхто не хотів.Хотілося додому!!!
Екіпаж майже голяка сів в човна,вдягнув противодні,та захисні засоби взявся за весла і...Все рівно двигун чиркнув,вигриз шмат лопаті Трахтемирівським камінням і ми відійшли в напрямку лівого берега.На середині вдсх навпроти острова Апостола Андрія-трохи покидало воду в човна,але помпа справлялась...Коли до берега залишалося пару км,я вивів човна на гліссер і ми полетіли по хвилях із швидкістю "волоси назад"!)
Добившись в сутінки до свого будиночка...,затопили баньку,повечеряли з чаркою,та лягли відпочивати...
Рожена криниця була ненадовго відкладена...
Далі буде. 
)залишився біля катера...
)-відчалив від гостинного бона.Щиро розпрощавшись,та сердечно подякувавши за розмову-відійшов від бона....
