О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно исключения из перечня подакцизных товаров транспортных средств и кузовов к ним указанных в товарных позициях 8702, 8703, 8704, 8707, 8711, 8716 УКТ ВЭД
Пояснительная записка к проекту закона Украины от 20.06.2018 № 8505
Дата рассмотрения: 20.06.2018 Карта проходжения проекта
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо виключення з переліку підакцизних товарів транспортних засобів та кузовів до них, зазначених у товарних позиціях 8702, 8703, 8704, 8707, 8711, 8716 УКТ ЗЕД"
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Акцизний збір на деякі види товарів був введений у 1992 році.
Згідно визначення, яке містилось у Законі України "Про акцизний збір" 1992 року, "Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукції)".
На підставі цього визначення до підакцизних товарів було віднесено нетипові для цього виду оподаткування товари народного вжитку: легкові автомобілі та шини до них, вироби зі шкіри, кришталь, аудіо та відеоапаратуру та інше. Ці товари були віднесені до підакцизних, як високорентабельні, оскільки мали великий попит серед громадян та дозволяли імпортерам отримувати надприбутки з їх продажу.
Наприкінці 1999 року більшість товарів народного вжитку було викреслено зі списку підакцизних, оскільки ринок товарів вже був насиченим, а попит стабілізувався.
Єдиним товаром народного вжитку, який залишився підакцизним, залишився легковий автомобіль. Причиною цього була підтримка ВАТ "АвтоЗАЗ", яке на той момент ще належало державі, проте згодом перейшло до власності одного з найбільших автоімпортерів країни - Корпорації "УкрАвто".
На хвилі підтримки національного автовиробника і надання преференцій у якості відміни акцизів для автомобілів, зібраних на території України, до імпортера "УкрАвто" приєдналися ще два великі автоімпортери - Корпорація Богдан та група компаній "АвтоИнвестСтрой" (АИС), які на початку 2000-х років теж розпочали великовузлове складання автомобілів з машинокомплектів, виготовлених переважно в Російській Федерації та Китаї з метою отримання надприбутків за рахунок створення штучного попиту, обмеживши імпорт доступних вживаних автомобілів.
Незважаючи на всі дії автоімпортерів, які лобіювали свій бізнес протягом двох десятків років, отримавши від держави протекціонізм та преференції, вони так і не спромоглись створити серію автомобілів, які б могли конкурувати як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках. Все це призвело до того, що у 2014 році всі автоскладальні підприємства, які належали трьом найбільшим автоімпортерам, призупинили складання автомобілів, а деякі були ліквідовані, такі як ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" (закрився у серпні 2014 року, ліквідовано на підставі банкрутства у 2018 році) та ПАТ "Іллічівський завод автомобільних агрегатів" (закрився у 2014 році, ліквідовано у 2015 році).
29.08.2015 року була зареєстрована Петиція N 22/000063-еп до Президента України з вимогою відмінити акциз на всі транспортні засоби, як для тих, що імпортуються, так і для тих, що складаються на території України. Петиція набрала 27328 підписів з 25000 необхідних, але на теперішній час, протягом майже трьох років, вимоги петиції не були реалізовані.
Слід зазначити, що про таке масове на сьогоднішній день явище, як ввезення та керування автомобілями на іноземній реєстрації громадянами України, попереджувала Державна фіскальна служба України. У листі N 2738 14/99-99-25-01-01-13 від 16.10.2015 на виконання доручення Прем'єр-міністра А. Яценюка від 02.10.2015 N 39447/1/1-15 та 12.10.2015 N 39447/3/1-15 на виконання доручення Президента України стосовно петицій N 22/000055-еп та N 22/000063-еп, Державна фіскальна служба України зазначила:
" ... існуючі ставки акцизного податку на транспортні засоби, що ввозяться на митну територію України громадянами з метою вільного обігу, провокують порушення, створення нових та відновлення "старих схем" з ухилення від сплати податків".
За 26 років існування акцизів на транспортні засоби функціональне значення акцизу на транспортні засоби змінювалось тричі. З прийняттям Податкового кодексу України акцизний податок на транспортні засоби набув нового формального змісту. Згідно пояснювальної записки до Податкового кодексу, Уряд М. Азарова зазначив, що метою внесення автомобілів до підакцизних товарів є наступне:
"обмеження використання товарів, які призводять до забруднення навколишнього природного середовища, а саме палив моторних та автомобілів".
Таке обґрунтування є повністю дискримінаційним, оскільки крім автомобілів є ще безліч транспортних засобів, як наземних, так і повітряних, з двигунами внутрішнього згоряння, які не оподатковуються акцизним податком, проте є забруднювачами. А згідно публічної заяви, зробленої Міністром екології та природних ресурсів Остапом Семераком у березні 2017 року, 80 відсотків всіх викидів у атмосферу здійснюють ТЕЦи, проте немає жодного акцизу для обладнання стаціонарних об'єктів, які здійснюють переважну більшість викидів у повітря.
Забруднення навколишнього середовища транспортними засобами прямо пропорційно залежить від інтенсивності їх використання, один і той самий транспортний засіб у різних власників буде використовувати різну кількість палива, а, відповідно, і генерувати різну кількість викидів. З цього виходить, що будь-яке обкладання транспортного засобу додатковими податками ніяк не сприяє зменшенню викидів, а лише призводить до податкової дискримінації, надмірного податкового навантаження на громадян та позбавляє можливості придбати доступний автомобіль соціальним групам, які першочергово цього потребують.
Єдиний дієвий спосіб, який виключає податкову дискримінацію та може спонукати громадян до зменшення викидів - це включення екологічного податку до ціни моторного палива. Саме такий новаційний підхід було запроваджено у Податковому кодексі, що дозволило забезпечити дотримання загальноприйнятого в світовій практиці принципу "сплачує більше той, хто більше споживає". Але, незважаючи на те, що таким підходом була скасована податкова дискримінація між власниками (водіями, керманичами) різних транспортних засобів, ця податкова дискримінація залишилась між стаціонарними та рухомими об'єктами. Так, екологічний збір, який стягується зі стаціонарних об'єктів, що забруднюють повітря, щонайменше у 3 рази менший ніж той, що сплачують власники (водії) транспортних засобів, проте, як зазначалося вище, стаціонарні об'єкти є найбільшими забруднювачами повітря в Україні.
Слід зазначити, що крім самої сутності акцизного податку на транспортні засоби, також і ставки акцизного податку на транспортні засоби є такими, що суперечать статті 4 Податкового кодексу України, а саме пунктам:
"4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу";
"4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків".
Таким чином, більш дешеві автомобілі потрібно оподатковувати нижчими податками, ніж ті, які є дорожчими. Через те, що дешевші автомобілі купують громадяни насамперед з низькою платоспроможністю (в тому числі: інваліди, воїни АТО, багатодітні сім'ї та інші), то оподаткування таких громадян акцизним податком з надмірними ставками, що в більшості випадків перевищує вартість автомобіля в декілька разів, є податковою дискримінацією та порушенням пункту 4.1.6 Податкового кодексу України.
Оскільки акцизний податок на транспортні засоби є таким, що загалом порушує основні засади податкової політики, то будь-які спроби встановити акцизні ставки, що будуть залежати від будь-яких технічних, вікових або інших характеристик, а також всі спроби через надмірні податки стимулювати людей купувати нові автомобілі, на які в них немає коштів, будуть все одно суперечити чинному законодавству України та не можуть виконати задекларованої функції.
Всі зазначені факти свідчать про те, що акцизний податок на транспортні засоби є необґрунтованим, а також не виконав, не виконує та жодним чином не може виконати покладені на нього функції. Акцизний податок на транспортні засоби є таким, що завдає істотної шкоди суспільству та економіці, порушуючи основні засади податкового законодавства України, та спонукає до політичних маніпуляцій та корупції.
Небажання своєчасно, у 1999 році, скасувати акцизний збір (податок) для транспортних засобів, майже щорічні необґрунтовані зміни акцизних ставок для легкових автомобілів впродовж десятиріч, впровадження акцизного податку на мотоцикли, автобуси та вантажні автомобілі, призвели до дисбалансу у суспільстві та економіці, щорічних втрат бюджету, погіршення соціального стану громадян загалом, та особливо тих, хто потребує транспортного засобу у першу чергу, старіння автомобільного парку, яке призводить до летальних випадків із водіями та пасажирами у разі ДТП. Відмова з боку Президента України Петра Порошенка у скасуванні акцизного податку призвела до широкого суспільного протесту у вигляді масового ввезення та керування автомобілями на іноземній реєстрації громадянами України.
Відміна акцизного податку на транспортні засоби і кузови до них, як такого, що порушує діюче українське законодавство та суперечить міжнародному багаторічному податковому досвіду розвинених країн, повинно усунути податкову дискримінацію та соціальну несправедливість, стабілізувати політичну ситуацію, прибрати дискримінацію між платниками податків та призвести до: підвищення рівня безпеки громадян на дорозі за рахунок оновлення автопарку; покращення екологічної ситуації через масове витіснення старих автомобілів - новішими; вирішення проблеми автомобілів іноземної реєстрації та черг на контрольно-пропускних пунктах; додаткових надходжень до державного бюджету за рахунок збільшення кількості імпортованих вживаних автомобілів; надання можливості купити доступний автомобільний транспорт категоріям громадян, які насамперед його потребують; поліпшити інвестиційну привабливість автомобільної галузі за рахунок скасування акцизу на кузови.
Законопроект системно пов'язаний з проектом Закону України "Про внесення змін до статті 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" щодо виключення з переліку підакцизних товарів транспортних засобів".
2. Мета та завдання законопроекту
Завданням законопроекту є видалення з переліку підакцизних товарів транспортних засобів та кузовів до них, як таких, що не можуть бути віднесені до акцизних товарів, згідно світової практики та діючого законодавства.
Метою законопроекту є виконання вимог пунктів 1.2 та 1.6 статті 4 Податкового кодексу України, наповнення бюджету за рахунок збільшення імпорту автомобілів (сплата ПДВ), збільшення споживання палива (сплата ПДВ та акцизного податку), створення робочих місць у сфері торгівлі та сервісу, оновлення автопарку, покращення інвестиційної привабливості.
Крім цього, передбачається заборона ввезення на митну територію України транспортних засобів та кузовів до них, якщо вони нові та мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством; такі, що були в користуванні і мали попередню реєстрацію у державі-окупанті (агресорі) та/або ввезені з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту
Мета законопроекту досягається шляхом внесення змін до низки статей Податкового кодексу України, а саме:
- видалення з переліку підакцизних товарів транспортних засобів та кузовів до них (УКТ ЗЕД 8702, 8703, 8704, 8707, 8711, 8716);
- встановлення заборони на ввезення на митну територію України транспортних засобів та кузовів до них, якщо вони нові та мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством; такі, що були в користуванні і мали попередню реєстрацію у державі-окупанті (агресорі) та/або ввезені з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України.
4. Стан нормативно-правової бази
Нормативно-правовими актами, що діють у даній сфері правового регулювання, є Конституція України, Податковий кодекс України, Закон України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України".
Прийняття та реалізація законопроекту не потребує додаткового внесення змін до інших законів України.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Проект Закону на момент внесення не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
Законопроект не передбачає додаткових видатків з бюджету на його реалізацію, у той же час збалансованість бюджету на 2018 рік досягається за рахунок збільшення імпорту транспортних засобів.
Доходи державного бюджету у наступних бюджетних періодах будуть плануватися з урахуванням правил розмитнення згідно цього Закону.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Очікуваним результатом прийняття законопроекту буде:
- скасування багаторічної податкової дискримінації та зменшення надмірного і необґрунтованого податкового навантаження на громадян України;
- формування цивілізованого ринку автомобілів в Україні;
- приведення національного законодавства у відповідність загальноприйнятого в світовій практиці, з урахуванням усіх об'єктивних чинників та усуненням корупційних ризиків;
- зростання інвестиційної привабливості автомобільної галузі в Україні.
Внаслідок реалізації цієї законодавчої ініціативи в Україні відбудеться оновлення автопарку, що призведе до підвищення безпеки громадян у випадку ДТП та покращення екології, збільшення надходжень до бюджету за рахунок збільшення кількості розмитнених транспортних засобів, зменшення черг на контрольно-пропускних пунктах та зменшення використання різноманітних тіньових схем у сфері користування автомобілями.
Прийняття цього законопроекту позитивно вплине на розвиток автомобільного ринку та дасть змогу громадянам як легалізувати уже куплені автомобілі іноземної реєстрації, так і придбати їх (особливо соціальним категоріям громадян, які в першу чергу потребують доступного індивідуального автомобільного транспорту: інвалідам, сім'ям з дітьми-інвалідами, багатодітним родинам та будинкам сімейного типу, селянам, воїнам АТО та іншим).