Будь-яка паливна апаратура, чи довоєнна, чи сучасний common rail, змащується за рахунок дизельного палива. Але окрім власне паганенької якості самої соляри, її ще й бадяжать 76-м бензином, бо він дешевший. Але бензин не те що немає змащувальних властивостей, він взагалі обезжирює.
Свого часу працював на дизель-сервісі. Так от при кожному ремонті паливної апаратури, на всіх авто знімали і чистили паливний бак. І хлопці навіть тест придумали: занурювали ручку молотка в паливний бак, а потім підносили запальничку. І в деяких випадках молоток спалахував, як смолоскип, а іноді з бака просто відверто несло бензином. На такій "бензолярці" мотор хоч і жорстко, але працює, але прецезійні пари паливної апаратури стираються швидше в рази.
До-речі, найбільшим недоліком біо-дизеля є також суттєве зниження змащуючих властивостей. А оскільки він дешевший ніж звичайний дизель, то в нашій "країні чудес" деяким ділкам важко втриматися від спокуси й ним розбадяжити звичайну соляру.
Питання пропорцій масла, що додається в паливо, досить дискусійне, кожен майстер має свою думку, та й напевне для різних типів паливної апаратури ці пропорції мають бути різними. В ідеалі ця пропорція має залежати й від показників конкретно того палива в яке воно додається.
В наших умовах така практика має право на життя, хоча для Європи додавання масла в солярку це звичайно нонсенс.